Сайт вчителя початкових класів Олексів Валентини Вікторівни

Батьківські збори

Хід зборів

І. Вступ (бесіда)

Шановні батьки! Будь-якій людині потрібно, щоб її розу­міли і визнавали; щоб вона відчувала себе необхідною; щоб її успіх був оцінений оточуючими людьми; щоб вона могла розвиватися і реалізовувати свої можливості, щоб, завдяки всьому перерахованому, вона навчилася поважати себе. Завдяки чому людина, особливо маленька, може бути щасливою? Передусім вона щаслива від того психологіч­ного середовища в якому вона живе і зростає. Яке воно, це середовище?

З раннього дитинства малюка виховує все, що його ото­чує: люди, речі, природа, суспільні явища. Але у всі періо­ди дитинства і юності, незважаючи на різноманітні впливи, найвідповідальнішою є роль батьків. Сімейні взаємовідносини... Від цих слів віє теплотою і сердечністю, турботою про дітей, доброзичливістю і чуй­ністю. Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування — запорука доброго настрою, душевного спо­кою. З іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.

Правильно роблять ті дорослі, які велику увагу приділя­ють повсякденному спілкуванню з дитиною. Вони розпові­дають багато цікавого, читають книжки, складають казки, обговорюють події дня.

Виявляється, що вмінням говорити з дитиною, пра­вильно будувати спілкування володіють не всі батьки. Розмовляючи з колегою по роботі, ми відповідним чи­ном підбираємо слова, намагаємося передбачити реак­цію співбесідника, а спілкуючись із власними дітьми, керуємось, як правило, принципом: кажу все, що хочу.

Слово — могутній засіб виховання, тому і користуватися ним слід дуже обережно, особливо в конфліктних ситуаціях.

Василь Сухомлинський підкреслював, що від того, яким буде слово матері — лагідним, добрим, уважним, розумним,сердечним чи дратівливим, сварливим, злим — залежить і виховання у дітей почуття відповідальності.

Відомий педагог неодноразово вказував на емоційність мовлення. «Як важливо,— підкреслював він,— щоб у кож­ному слові вихователя трепетала, хвилювалась, раділа і обу­рювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде зміст слів, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не за­пульсує кров. Цю душевну повноту і насиченість слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібників, вказівок. Вона дається тільки життям...»

Стежте за власним мовленням. Пам'ятайте, що воно — відображення вашої особистості. Намагайтеся говорити спо­кійно, доброзичливо. Не зло вживайте словами «повинен», «треба». Зверніть увагу на те, чи говорите дітям «дякую», «вибач», чи вистачає вам терпіння шукати все нові і нові слова для роз'яснення і переконання.

Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домінувати у відносинах дітей і батьків. Не помічати «дрібниць» означає зовсім не проти «дрібниць», їх слід виправляти, реагувати на них, але інколи вміти і не бачити.

Пам'ятайте, що діти люблять не тільки слухати, але й думати, висловлювати власні судження, тобто вони хо­чуть брати участь у спілкуванні. Будьте уважними до мов­лення дитини, адже мова, як відомо,— знаряддя культури спілкування. Ненав'язливо поправте малюка, який не­правильно промовив слово чи побудував фразу, причому краще робити це по ходу розмови, так, щоб не переривати спілкування.

Важливо формувати у дітей навички ввічливого спілку­вання: вміти вислухати співбесідника, з повагою ставити­ся до його думки; вживати слова ввічливості відповідно до ситуацій, звертання: «пробачте, чи не скажете...»; «пере­прошую, скажіть, будь ласка, ...»; «вибачте...»; «спасибі...»; «дякую...»; «щиро дякую...»; «велике спасибі...»»тощо.

ІІ. Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення ситуацій.

Ситуація 1.

Ваша дитина знову отримала погану оцінку по предме­ту. Напередодні вона довго вчила, а результат плачевний.

Ситуація 2.

Ви багато разів повторюєте своїй дитині: «Роби уроки!» Дитина не реагує.

Ситуація 3.

Ваша дитина нічого вам не розказує, і лише від сторон­ніх людей ви дізнаєтеся, що вона поводиться в школі по­гано.

Ситуація 4.

Ваша дитина б'ється з іншими дітьми, в школі на неї по­стійно скаржаться.

Ситуація 5.

Одного разу вчителька запитала першокласницю, тиху, задуману дівчинку:

— Чого тобі найбільше хочеться?

— Я хочу захворіти.

— Чому? — здивувалася вчителька.

— Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розказувала мені казки, читала книжки. Мені було так добре.

— Про що свідчать слова дівчинки? Чому так часто на­шим дітям не вистачає уваги батьків?

ІІІ. Підсумки

Сім'я — особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. І якщо учень не ділиться з батьками своїми помислами, не розказує про свої справи, батькам варто задуматися над тим, чи справна їхня «маши­на сімейного виховання».

Пам'ятка для батьків

«Рекомендації що до розвитку позитивних емоцій у дитини»

 Тата і мами! Пам'ятайте!

·                   Від знаків вітання, схвалення, любові у дитини склада­ється відчуття: «зі мною все гаразд», «я— хороший». Від сигналів засудження, незадоволеності, критики з'являєть­ся відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий».

·                   Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цін­ність залежить від того, що ми туди кидаємо.

·                   Навіть вимоги, які ви пред'являєте, повинні бути напо­внені любов'ю і надією.

·                   Навчіться слухати своєї дитини в радості і в жалі.

·                   Караючи свою дитину, залишайтеся поряд із нею, не уникайте спілкування із нею.

·                   Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в вияві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім'ї й інших людей.

·                   Заводьте свої красиві, добрі і світлі ритуали спілкування, ЯКІ зроблять ваше життя і життя вашої дитини тепліше і радісніше.

·                    Ритуали, які подобаються дітям:

а)  перед виходом у школу отримати обійми батьків і на­путливе слово або жест;

б)  прийшовши зі школи, розказати про свої успіхи і про­блеми і отримати слова підтримки і участі за чашкою чаю;

в)  у вихідний день обговорити прожитий тиждень і його значення для дітей і батьків;

г)   посидіти у сутінках при свічках поряд із мамою і татом;

д)   на ніч послухати казку і бути дбайливо укритим;

е)   у свій день народження отримувати сюрпризи і улаш­товувати їх для інших членів сім'ї;

є) разом із мамою готуватися до свята і пекти красивий торт;

ж) посидіти із мамою і татом, узявшись за руки, під час своєї хвороби попросити у них улюблену їжу або щось таке, чого дуже давно хотілося.