Сайт вчителя початкових класів Олексів Валентини Вікторівни

                                         Хід зборів

I.      Мотивація проведення батьківських зборів.

На будь-якому робочому місці цінують дисциплінованого працівника. Свідома дисципліна будь-якої людини ґрунтується на розумінні свого обов'язку саме у повсякденному житті, на усвідомленні почуття відповідальності за кожне своє слово і вчинок перед оточенням. Що таке «свідома дисципліна», з якого віку необхідно розпочинати формувати цю якість? Про це піде мова на батьківських зборах.

(Перегляд відеосюжету «Думки учнів 1—2 класів про дисципліну».)

-          А якої думки дотримуються з цього приводу батьки? (Результати

анкетування батьків.)

Іноді дорослі вважають, що коли дитина ввічлива, дотримується правил поведінки, то її можна вважати дисциплінованою. Однак, трапляється, що дорослі приходять до такого висновку на основі лише зовнішніх, по­казних ознак. А в дійсності, навіть не кожну дитину, що відрізняється слухняністю і є добрим виконавцем, можна назвати свідомо дисциплі­нованою людиною, в якої ця якість стала властивістю характеру.

     Словники тлумачать слово дисципліна як обов'язкове для членів будь-якого      колективу підпорядкування встановленому порядку, пра­вилу. Відповідно, дисциплінована людина — це. людина, яка підпоряд­ковується дисципліні, дотримується встановленого порядку, правил, є вихованою. Крім того, вважають, що дисципліна — це певні правила поведінки людей, що відповідає нормам права й моралі, які склалися у суспільстві, а також вимогам тієї чи іншої організації.

Цікавою є і точка зору американського психіатра Р. Кемпбелла, який вважає, що у вихованні дітей дисципліна — це тренування розуму і ха­рактеру дитини для того, щоб вона стала самостійною і такою, що вміє володіти собою, гідною і конструктивною особою у суспільстві.

      II.      Результати діагностики самостійності дитини. Домашня справа, що відповідає певному віку.

     Як виховати у дитини дисциплінованість?

Перш за все, необхідно звернути увагу на те, що свідома дисциплі­нованість дитини багато в чому залежить від вихованості і дисципліно­ваності дорослих, з якими діти щоденно спілкуються. Це означає, що, у першу чергу, і від батьків. Дитина має бути старанною і наполегливою у навчанні, сумлінною; дотримуватися даного слова; точною та акуратною в роботі; вміти організовувати свій час і дозвілля; виявляти повагу до старших; піклуватися про рідних і близьких людей; бути скромною і ввічли­вою. Також виховання дисципліни, мабуть, пов'язане із залученням ди­тини до виконання певних обов'язків.

 (Результати анкетування батьків.)

Діти мають відчувати свою належність до сім'ї, своє членство у ній. Якщо вони цього не відчувають, то знаходять інші можливості довести свою значущість. Праця, яка під силу дитині, прищеплює навички, вчить давати користь, цінувати піклування про себе оточуючих і пова­жати чужу працю. У батьків завжди є спокуса все робити самим. Вони вважають, що так простіше, до того ж, вони все роблять «належним чином». Такі батьки позбавляють дітей можливості навчатися співпраці й відповідальності.

Існує перелік справ, які дитина повинна вміти виконувати у пев­ному віці.

 6-8 років:

•  полити квіти;

•  виконати найпростіше прибирання приміщення (протерти пил, роз­класти речі на місця);

•  приготувати просту їжу (варені яйця, бутерброд, тост);

•  доглянути за своїм одягом;

•  вивести на прогулянку домашнього улюбленця;

•  винести сміття;

•  допомогти дорослим у митті посуду.

9—10 років:

•  змінити простирадла на ліжку;

•  купити необхідне за списком у магазині, який розташований поряд

(За відсутності зазначеного у списку товару зробити альтернативний вибір)

•  дотримуватися домовленостей (школа, музична школа, спортивна секція, гурток тощо);

•  готувати нескладні страви для всієї сім'ї;

•  отримувати і надсилати власну пошту;

•  обслуговувати гостей;

•  планувати свій власний День народження;

•  допомагати батькам у господарстві (мести двір, мити автомобіль, трусити доріжки тощо).

Пропозиції

•  Складайте разом із дітьми перелік справ щодо допомоги сім'ї.

•  Навчайте дітей навичок роботи і виконуйте її разом із дітьми доти, доки вони не навчаться працювати самостійно. Дайте їм зрозуміти, що за потреби Ви завжди будете поряд. Будьте осторонь і не втру­чайтеся, доки Вас не попросять. Якщо з'являються проблеми, обго­воріть їх, не поспішайте з критикою, особливо у той момент, коли виконується робота.

•  Забезпечте дітей обладнанням відповідно до їхнього віку (маленькі ножиці, маленький вінок тощо).

•  Визначте час для спільних домашніх справ.

•  Цінуйте внесок, а не якість виконаної роботи. Якщо дитина втратила інтерес до своєї роботи, не закінчивши її, подякуйте їй за виконане і не наполягайте на звершенні.

•  Не виконуйте за дитину роботу лише тому, що їй багато задано, або вона, крім основної школи, ще й відвідує музичну (художню, спор­тивну). Допоможіть їй так організувати свій час, щоб робота, пов'язана із допомогою родині, не шкодила виконанню домашніх завдань.

•  Переконайтеся, що робота відповідає віку дитини.

         III.    Правила спілкування з дітьми згідно з домінуючими типами темпераменту.

       IV.     Формування у дітей свідомої дисципліни.

         Поняття дисципліни тісно пов'язане з таким поняттям, як любов
близьких, оскільки:

•   батьки першими знайомлять своїх дітей із нормами і правилами по­ведінки вдома, на вулиці, у громадських місцях тощо.

•   Маючи свій життєвий досвід, батьки формують у своїх дітей уявлення про те, що таке «добре», а також що таке «погано».

•   Приклад батьків (позитивний або негативний) впливає на форму­вання життєвого досвіду Лише емоційно врівноважені і люблячі батьки формують у дитини лагідне і турботливе ставлення до людей.

Під час виховання свідомої дисципліни батьки повинні правильно висловити своє прохання дитині, щоб вона це прохання виконала. При цьому:

•   звертайтеся до дитини ввічливо, не застосовуйте командний тон;

•   намагайтеся викликати у дитини відповідне ставлення до виконання вашого прохання;

•   звертаючись із проханням, дайте дитині інструкцію щодо його вико­нання;

•   не звертайтеся до дитини із проханням виконати те, що їй виконати несила, а спочатку навчіть;

•   не забувайте, будь ласка, висловити батьківську подяку за виконання прохання.

         V.      Ефективність застосованих методів покарання.

         Заохочування — це позитивна оцінка поведінки дитини. Існує безліч способів висловити дитині свою позитивну оцінку. Це й лагідний погляд, і схвальний жест, і добре слово, і подарунок... Вадливо викликати почуття задоволення, щоб усе, що пов'язане із виконанням норм і правил поведінки, супроводжувалося позитивними хвилюваннями. Покарання — це негативна оцінка поведінки дитини. Суть покарання має полягати у збудженні почуття сумління, незадоволення своєю
поведінкою. Аналогічно до заохочування, існує чимало способів демонстрації дорослими свого негативного ставлення до вчинків дітей: похмурий погляд, гнівне слово, позбавлення винагороди чи задоволення.

(Результати анкетування батьків.)

(Результати анкетування учнів «Заохочування і покарання».)

Визначити належне покарання зазвичай дуже важко. Воно має від­повідати вчинку. Дитина є дуже вразливою щодо справедливості пока­рання. Якщо навіть батьки впевнені у доцільності покарання, необхідно виявити гнучкість і дипломатичність.

Будь ласка, пам'ятайте!

•  Ви можете помилятися!

•  Майте мужність вибачитися перед дитиною, якщо покарали її незаслужено.

•  Контролюйте поведінку дитини, намагайтеся попередити можливі негативні вчинки.

      VI.    Підсумки батьківських зборів.

Необхідно відмітити, що діти й самі дуже страждають від своєї не­дисциплінованості і погано організованого способу життя в сім'ї. Спосіб життя, розпорядок, що заведений вдома, і є тим зовнішнім порядком, за допомогою якого утворюються певні межі поведінки. Розпорядок сім'ї являє собою певну систему засобів і методів, які допомагають виховати дитину. Звичайно, це не є панацеєю від усіх бід, але є непоганим по­мічником. Саме завдяки дотриманню розпорядку значною мірою відбу­вається накопичення правильного дисциплінарного досвіду, приходить уміння володіти собою, яке ми називаємо самодисципліною, і без якого людину не можна вважати остаточно дисциплінованою.